Блог порядочного пацана

Previous Entry Поделиться
Копаний м'яч в Івано-Франківську
Смайл
fcss
Івано-франківський футбольний клуб переживає п’яту зміну власника за
останні десять років. Чергова сесія Івано-Франківсьої міськради, що
розпочне свою роботу у вівторок, вкотре спробує дати оцінку діяльності
Професійного футбольного клубу "Прикарпаття". Його співзасновниками,
нагадаємо, є міськвиконком та ТОВ "Скорзонера". Утворений влітку
минулого року ПФК мав би утримувати футбольну команду і розбудовувати
інфраструктуру стадіону "Рух". Та він фактично бездіє. Як будуть
розгортатися події далі, можна лише гадати. В статті проаналізовано, в
який спосіб відбувалися зміни футбольної влади в обласному центрі
раніше. Гадаємо, згадана ретроспектива буде цікавою для всіх…

1940 рік. «Спартак»
Першим
 спортивним клубом Станиславова, як відомо, була «Ревера». Вона постала
наприкінці 1908 року. Наступного року СКС «Ревера» (СКС –
станиславівський клуб спортовий) організував перші футбольні матчі,
зокрема, з львів’янами. Його домашнім майданчиком був стадіон міської
Каси Ощадності (нині – «Рух»). Піонер спортивного життя утримував
лідируючі позиції в регіоні аж до початку ІІ світової війни.
З
приходом радянської влади всі чинні клуби були розформовані. Натомість
постали інші, з типовими радянськими назвами. Центральний стадіон міста
дістався «Спартаку». Теперішній стадіон «Наука» (колишній «Сокіл»)
відійшов у власність «Динамо». Стадіон на Гірці отримав «Локомотив».
З
 початком 1950-х «Спартак» остаточно закріпив за собою звання флагмана
місцевого футболу. Команда утримувалася коштом однойменного спортивного
товариства. Однак після виходу «червоно-білих» в першу лігу чемпіонату
СРСР навантаження на спартаківський бюджет різко зросло і він став
тріщати по швах.
1981 рік. «Позитрон»
Місцеві керівні органи
вирішили передати команду і стадіон на баланс спортклубу заводу
«Позитрон». У підприємства, що представляло військово-промисловий
комплекс, грошей не бракувало. До того ж, воно мало досвід роботи з
командами майстрів. Жіночий гандбольний клуб «Кристал» також виступав у
першій союзній лізі і неодноразово ставав призером змагань.
Однак
саме за підсумками 1981-го франківська команда, перейменована у
«Прикарпаття», після дев’яти сезонів виступів у першій лізі опустилася в
 другий дивізіон. Там її застав розпад Союзу РСР. Восени 1986-го завод
затіяв реконструкцію стадіону, котра не завершена досі. Через неї з 1989
 по 1996 рік команда змушена була перебратися на розташований неподалік
стадіон «Електрон», що належав заводу «Промприлад».

1989 рік. Госпрозрахунок
Наприкінці
 1980-х у радянський футбол увійшло нове слово «госпрозрахунок». Клуби
стали заробляти на життя самотужки. Першим у 1988 році на професійні
рейки перейшло «Дніпро» з Дніпропетровська. За ним потяглися інші.
Клуби, що продовжували жити за старими схемами, не могли конкурувати з
профі.
В Івано-Франківську, на жаль, реформаторський процес
затягнувся. Через це сезон-1989 «Прикарпаття» завершило аж у третьому
десятку! Лише по завершенні сезону в місті зуміли створити ФК, яке
очолив 27-річний Анатолій Ревуцький.
Ревуцький незмінно керував
клубом впродовж майже 12-ти років, що є одним з найвищих показників в
новітній історії українського футболу. За цей час команда встигла двічі
побувати у вищій лізі чемпіонату України (1992 і 1994-2000 рр.).
З
плином часу, однак, ресурси першого керманича клубу стали
вичерпуватися. В сезоні-2000/01 «Прикарпаття» заледве втрималося в
першому дивізіоні і Ревуцький подав у відставку…
2001 рік. Анатолій Попадюк
Участь
 «Прикарпаття» в наступному чемпіонаті країни тривалий час залишалася
невизначеною. Аж поки за тиждень до стартової гри не було оприлюднено
ім’я нового президента клубу. Ним став відомий у краї підприємець
Анатолій Попадюк. Саме утворений під його керівництвом СФК «Прикарпаття»
 успадкував місце у 1 лізі (А.Ревуцький став віце-президентом).
Оприлюднена
 програма розвитку клубу складалася з двох частин: нагальної (вирішення
поточних проблем) і довготермінової. Остання була розрахована на вісім
років. Перші чотири – створення необхідної матеріально-технічної бази і
вихід у вищу лігу, наступні чотири – входження до числа клубів-лідерів
національного чемпіонату і вихід на євроарену.
Реалізувати задумане
Попадюк обіцяв власним коштом. Але з часом він все частіше став
скаржитися на відсутність допомоги з боку влади. Місцеві очільники лише
знизували плечима. Мовляв, коли створювали клуб, владу у співзасновники
не кликали. А тепер…
Попри те, що А.Попадюку вдалося зібрати
потужний колектив, який практично до останнього боровся за вихід до
вищої ліги, по завершенні сезону він під тиском влади залишив футбол.

2002 рік. «Лукор»
Футбольне
 літо 2002-го виявилося ще гарячішим за попереднє. Доля «Прикарпаття»
вирішилася лише за дві доби до стартового матчу нового сезону! На
перемовинах за участю керівників регіону було ухвалене компромісне
рішення: Анатолій Попадюк поступається своїм наступникам місцем у 1
лізі, проте залишає за собою всі трансферні права на гравців.
СФК
«Прикарпаття» замінив ФК «Лукор», що готувався до виступів у 2 лізі.
Команда виявилася неготовою до гри на вищому рівні і за підсумками
сезону мала понизитися в класі. Врятував прикарпатців фарм-клуб з
Калуша, котрий став одним з переможців другого дивізіону. Відбулася
своєрідна рокіровка. «Прикарпаття» ж змінило назву на «Спартак».
«Лукор»
 опікувався командою впродовж трьох сезонів. То був період певної
стабільності. Клуб дбав про підготовку власного резерву, заснував школу,
 переобладнав під тренувальну базу у Вістовій…
І все ж наявного
бюджету не вистачало для утримання команди. «Лукор» покривав лише 50
відсотків її потреб. Ми визначені основними спонсорами, але не єдиними, –
 неодноразово заявляв керманич «червоно-білих» Сергій Чмихалов. Та при
цьому він виявився єдиним серед президентів, котрий залишив клуб без
боргів.

2006 рік. НФК «Спартак»
Естафету від
«Лукора» підхопив Народний футбольний клуб «Спартак» (президент – Тарас
Клим). Від своїх попередників новачок без жодних компенсацій отримав не
тільки місце у 1 лізі, але й контракти усіх футболістів, що є
безпрецендентним випадком в історії нашого футболу.
На жаль, джерела
 фінансування НФК «Спартак» (до його складу увійшла також муніципальна
«Чорногора») визначені не були. Бюджетних коштів не вистачало. Врятувати
 спартаківців міг лише бізнес-проект із розбудови території довкола
стадіону «Рух». Перемовини з групою «Приват» розпочалися ще влітку
2006-го, проте результату не дали…
Півтора року клуб перебивався з
хліба на воду і зрештою канув у Лету. Можливо, «червоно-білих» очікувала
 б інша доля, якби в Івано-Франківську не створили третій за ліком
професійний клуб – «Факел». За три сезони він вийшов у лідери другої
ліги і був готовий підвищитися в класі.

2007 рік. «Факел»
Місце
 «Факела» у першій лізі разом з гравцями успадкував ФСК «Прикарпаття»
(за деякими даними, за відступні у розмірі 1 000 000 гривень – прим.
ред.). Проте зміна вивіски не вплинула на фінансовий стан клубу.
Наповнити його бюджет також не вдавалося. До того ж, нагрянула криза…
Вже
 за підсумками дебютного для себе сезону-2007/08 прикарпатці мали
понизитися в класі. Зберегти позиції їм допоміг випадок – від місця в
першому дивізіоні відмовився ФК «Миколаїв». Балансування над прірвою,
однак, тривало. Торік команда таки опинилася в 2-й лізі.
Був момент,
 коли, здавалося, «Прикарпаття» уникне долі своїх попередників. В липні
2010-го міськрада дала «добро» на створення в союзі з ТОВ «Скорзонера»
ПФК «Прикарпаття», яке й команду мало утримувати, і стадіон будувати, і
ще багато іншого… Однак зареєстрували нову структуру лише через рік,
коли франківський клуб остаточно перетворився на розбите корито.

2011 рік. «Скорзонера»
Згідно
 з рішенням міськради, до статутного фонду товариства «Професійний
футбольний клуб «Прикарпаття» місто внесло цілісний майновий комплекс
стадіону «Рух». Натомість «Скорзонера» зобов’язувалася наповнити його
«живими грошима». Вони мали піти на добудову чаші стадіону та розвиток
стадіонної інфраструктури відповідно до розробленого проекту (готель,
басейн, критий манеж та ін.). Окрім того, коштом інвестора впродовж
п’яти років мала утримуватися власне футбольна команда…
Втім, як ми
знаємо, проект не запрацював. Чому? Офіційні особи після підписання
відповідних угод немов набрали в рот води, залишаючи простір для
різноманітних пліток та домислів. Публікації на згадану тему, в
основному, зводилися до існування фінансових розбіжностей між
компаньйонами. Та ми все ж сподіваємося почути офіційну версію подій.

Володимир Горощак, [http://zk.at.ua/news/sport/2012-02-23-1657|"Західний кур'єр"]

http://vkontakte.ru/note693270_11555517

  • 1
  • 1
?

Log in

No account? Create an account